Я не знаю коли я тебе віднайду
Та напевно шукатиму вічність!

Не сон!
Не страх, не тьма в моїх очах!

Ти вернулась у мої сни,
щоб мовчати, мовчати знов!
Щоб закрившись у власні думки,
воскресити чи вбити любов?

І знову я не думаю про сон,
і ти чомусь, свідомо, не зі мною..

Як же набридло жити через раз,
Як хочу до безтями я кохати
І буть таким як є, і без прикрас,
І душу до краплини віддавати!

Не хочу їй казати, як болить
від розпачу і просто від розлуки,
прокручуючи в пам'яті ту мить,
коли тримав у своїх її руки!

Я не забув, з твого життя не зник
Й твоє прощання лиш слова і відчай.

Безмежно, нещадно, пекуче
Я марю тобою і сню,
Минулось усе неминуче, -
мов вижить в пекельнім бою!

я тобі не скажу - допобачення,
Легше, просто, сказать "прощай!
А все інше не має значення,
Бо давно вже утрачений рай

а може просто перестати жити?
тоді вже точно не буде боліти,
бо я напевно з розуму зійду....