Третій вік нашої ери.Рим.На престолі один з найжорстокіших імператорів, Клавдій II. він розуміє, що одинокі і бездітні чоловіки більш витривалі аніж одружені і забороняє юнакам до 20 років одружуватись. Розуміючи всю несправедливість такої заборони, простий лікар, не покидаючий полів битв, іде наперекір імператору і таємно проводить весільні царемонії, і народ вже складає про нього легенди, та коли весь цей фольклор досягає імператора, він миттєво наказує схопити лікаря і привести на допит.
- Любов це - біль. Хіба ти не знаєш?
- Знаю! Але я знаю також солдатів, які без рук і без ніг, з тягнучимися за ними нутрощами, зубами рвали ворога, тому що їх чекали дома кохані жінки. Я пройшов з ними через 17 великих битв і я знаю чиї імена вони випльовують разом з кров'ю коли я відрізаю ім загонгренені руки і ноги ... я знаю кого вони кличуть коли вони лежать вивернуті навиворіт на моєму, залитому кров'ю, операційному столі...вони кличуть своїх жінок. І тільки тому і виживають, що ті в їхнії, задимленій больовим шоком, свідомості приходять до них і співають їм пісні про любов, і кладуть їм руки на голови, і вони виживають...не тому що я хороший лікар, а тому що їм є за що триматися в цьому пеклі. Так - їх професія - ненависть, але це ззовні, а зсередини...ви знаєте, що тримає їх зсередини?....

14 любого 286 року римського лікаря жорстоко стратили перед ,багатотисячною юрбою, його звали Валентин, він був визнаний святим...



Що говорити про сайт, коли все життя - театр де кожен грає свою роль, і ще б нічого так, але дехто бере на себе і чужі ролі... так що ж тримає нас? Хіба не любов?...