Ти вернулась у мої сни,
щоб мовчати, мовчати знов!
Щоб закрившись у власні думки,
воскресити чи вбити любов?

Щоб вернутись в обійми мої,
чи добити мене до кінця?
Щоб не дати забути мені
ніжний обрис твого лиця?

Я втомився, втомився вкрай
мікровійнами гаять час!
Я не вірю, що буде рай,
Якщо разом не буде нас!

Інший простір чи стан душі...
лютий солод, солодкий біль...
Не змивають чомусь дощі
з ран болючих пекучу сіль...

і мовчання твоє - порив,
мов - шукай і в нікуди йди!
Я ж бо досі тобою жив,
так що - будь, чи навік пропади!