Як же набридло жити через раз,
Як хочу до безтями я кохати
І буть таким як є, і без прикрас,
І душу до краплини віддавати!
Не відпускать ніколи із обійм,
Любити ніжно, гаряче, безмежно.
Уникнуть суперечок - мікровійн
І бути й самостійним та залежним
Від погляду твого, від рук тепла,
Лише від факту твого існування!
Ти б долею моєю буть могла,
Якби для мене стала ти остання!
Метеликом летиш ти до вогню
І феніксом надієшся воскрести
Та я з тобою разом догорю -
Бо сил не маю хрест свій далі нести