Чому вона завжди проходить мимо?

Чому даремні сказані слова?

Чому в очах сльоза, немов від диму?

Я вже не сам, вона вже не сама…

Не вітай ти мене на стіні в соціальних мережах,

Не дзвони на мобільний, не треба писать смс,

В мене свято в цей день,але в серці нестримна пожежа -

Не згасити її, не буває у світі чудес...

Якось мов сон...у вересні чи жовтні,

Моїм очам явилася вона...

-          Навіщо ворушить вугілля згасле?

-          Ти на його нікчемність не дивись!

Я знав давно, що світ не без чудес,

Душа мрійливо марила дивами -

Вона дістатись прагнула небес,

Щоб відстаней не було поміж нами!

Слова тікають з колії,

І з напрямку моїх думок,

Вони, здається, не мої,

Хоча течуть немов струмок...