Якось мов сон...у вересні чи жовтні,

Моїм очам явилася вона,

Немов троянда між листків пожовклих,

Що дивним цвітом раптом зацвіла.

Там осінь замінилася весною,

Замість вітрів зеленії поля

І, поміж трав, вона була зі мною...

Там моє щастя наче немовля,

Заплакало, ображене обманом,

Забилося й завмерло на віки -

Вона була лише густим туманом,

На березі глибокої ріки.

Й замерзлий сніг, збілілим покривалом,

Що гріє молоду озимину,

Мою любов накрив, мов не бувало,

Засипав цю історію сумну.