Я знав давно, що світ не без чудес,

Душа мрійливо марила дивами -

Вона дістатись прагнула небес,

Щоб відстаней не було поміж нами!

Я в світ летів де таємниць моря,

Та лиш одна здавалась океаном -

Це була мила усмішка твоя,

Закутана солодженим туманом!

При блискавках за нею мандрував,

Щоб розгадати загадку велику!

На шмаття вітер тіло розривав,

Та біль, немов забита в груди піка!

Ось так минали дні, а то й роки,

Але здавалось, що тисячоліття!

Я в мареннях відчув тепло руки,

Любов твою і доброту всесвітню,

Серця обох забились в унісон,

Але пройшли видіння ті прекрасні,

Відкрились очі - це всього лиш сон!

Зійшло над горизонтом сонце ясне!