Я починаю свій забіг,
Забувши фізики закони.
Скрипить морозно білий сніг,
Далеко десь лунають дзвони,
Свистять, пронизливо, вітри,
Збивають дихання і кроки,
Здіймають, слідом, догори
Пилюки сніжної потоки.
Неначе клятий марафон
Моє життя проходить мимо...
І лиш коли приходить сон...
що рідко...лиш тоді щасливий...