Вже слів нема, закінчились думки,
і сірі хмари затягнули небо,
спливають днів похмурих сторінки,
нема тепла..  нема та і не треба.

Нестримний дощ, чи то лише в душі
холодить сирістю моє безсилля?
Ні, не погода й зливи, й не дощі,
це, просто, суму незборима хвиля.

Це, просто, світ без тебе - пустота,
неначе ти і є безмежним світом,
хоча і розумію - це не так,
та не спинюсь, не припиню горіти...

Нема думок, закінчились слова
і сірі хмари затягнули небо,
неначе суне буря снігова...
таким же сірим є життя без тебе...