Чомусь без неї сумно стало, Так сумно-сумно, аж за край. В житті по різному бувало - Знаходив і втрачав свій рай... Чи в сонця скінчилось проміння? Чи лиш далеко та одна, Що світиться його світінням? І невесела, й не сумна... Чи то від зустрічі тікає Ховає в серці тихий щем Чогось, даремно, уникає І огортається дощем... Як дивно сонце засвітило... Душа у небо полетіла! Й мої думки десь в небесах... Його проміння осліпило... Про неї думка лише гріла... Побачимось у моїх снах...
