Не допоможе - не молись,
в це вірив сам колись,
на світ суворий подивись
де сльози розтеклись,
а я ж ніколи не хотів
пекучих сліз твоїх!
від чесних слів, болючих слів...
напевно то мій гріх...
напевно в тім моя вина,
що взагалі живу...
бо певно проклята вона,
ця доля, де пливу
по ріках сліз з нечесних слів
із сумом в однині,
Уламки мрій і жахи снів
залишились мені...
Лиш там десь серце воскреса,
забившися на мить...
Там де порвались небеса,
щоб сльози гірко лить...
Осколками душі десь там
в твоїх думках живу,
Але насправді просто сам,
і в снах, і наяву...