Життя холодний океан

і хвилі б’ють моє буття,

На дні його глибоких ран,

мого кохання відбиття...

з відпливом кожним раз у раз

він забирає з серця біль,

бій хвиль і ніжність твоїх фраз...

в очах темніє... Наче хміль...

жовтіє з берега пісок,

на горизонті мачта-грот,

від океанських хвиль промок,

і не потрібно позолот...

і хвилі біль мій забирають...

про тебе спогади вертають

його у моє існування

де сум та мрії, і вагання…

бо не буває тут чудес,

не дотягнутись до небес...