Я б вітром став і полетів до неба
Щоб бачити тебе завжди не в снах
Тепло б забрав у сонця і до тебе
Я прилетів би з ним – тобі б віддав
Я б небом став, для тебе завжди ясним
І лише коли спиш – то б потемнів
І зорями світив, як сонце згасне
І звести з тебе погляду б не смів
Я б сонцем став – світив би лиш для тебе
Щоб ти жила у світлі, як земля
І не завада й потемніле небо
Хоч темряву так сильно люблю я….
Я б став, як смерч – розчистив би дорогу
Перед тобою, став би кращий путь,
Розніс подалі всі твої тривоги
Та не вернуть тебе вже…не вернуть!
Я б океаном став, я став би морем
І хвилями шептав би, що люблю
А ти тепер лиш будеш моїм горем
Й водитимеш у прірви на краю!
| 
