Дозволь залікувати твої рани,
залишені на серці і на тілі,
щоб знала ти свої житєві цілі
й більш не була зкалічена обманом.

Дозволь мені, щоб поруч із тобою
я поміняв всі спогади незримі,
щоб більше болю не відчула з ними
і в щастя ти пірнула з головою.

залиш мені частинку свого серця,
лише частинку, більшого не треба, -
його тепло неначе сонце в небі,
лиш гріє та не палить наче перцем...

Дозволь мені лиш подихом єдиним,
лиш поглядом чи дотиком відчути,
що ти мене не зможеш більш забути,
бо я згораю пухом тополиним...

Бо я вже димом підіймаюсь в небо,
без шансів на повернення додолу,
на землю, що без щастя охолола,
Хоч щастя ти... поклич лише до себе...