За словами твоїми я чую лиш - ні - холодне.
Хай вже буде і - ні - лише б голосу твого мотив...
На обличчі твоєму усмішка це - літо спекотне! -
Коли бачу її - в моїм серці, неначе, приплив...
Хто ж цей вирок приніс? - все життя невзаємно любити, -
Не важливо! Аби лише блиск двох блакитних світил...
Я любив, ти сміялась, але на сьогодні ми квити!
На моїх горизонтах лиш тінь одиноких вітрил...
Лиш - прошу - не гони образ мій ти з думок весняних!
Збережи й не забудь ти свій спогад про мене, молю...
Не ховай любі очі, я жити не хочу без них!
Я любив...ти сміялась...а я все ще й досі люблю...
| 
